Дякую за коментар. Мені дуже хочеться писати лише про красу природи і красу людської душі в цьому прекрасному земному світі. Але, на жаль, дуже важко це робити, коли кожного дня гинуть прості люди лише тому, що комусь з узурпаторів влади на планеті постійно хочеться погріти руки на війнах, винищуючи і населення, і природу планети.
Немає західно-української мови, є південно-західний діалект цієї самої мови. Є також діалект, яким користується українська діаспора в США і т.д. і т.п.
Все це - гірка правда, але, на жаль, раба з себе видавлювати важко, адже пресінг з боку рабовласників тривав століттями. Та й менталітет у нас ,"моя хата з краю", не дає надії на оптимізм.
Дякую, пані Катерино, за коментар. Приємно. Дійсно, в наших селах, і не тільки в наших, подекуди полюбляють попрікати декого за своє народження. Випадків мало, але вони є, на жаль. Пережитки минулого так просто не зникають і боляче ранять.
Дякую, пані Катерино, за коментар. В художній літературі є випадки, коли винаходи знищували своїх винахідників. А, як відомо, вся фантастика рано чи пізно стає реальністю. Звідси й побоювання щодо того, хто прибере до рук ШІ і з якою метою в подальшому використовуватиме. А зло в цьому світі, на жаль, перемагає.