Пане Петришин, уклінно благаю Вас не мордувати щоденно цей український сайт своїми роботами. На українських сайтах діє правило, яке дозволяє авторам друкувати не більше двох робіт у день. Вибачте мене за прямоту, але Ви вже замучили цей сайт своєю присутністю. Це ж не ваш особистий сайт, шановний пане. А я, на жаль, не можу ознайомитися з творчістю інших українських авторів, бо не маю змоги пробитися до їхніх творів через вашу плідну діяльність. Прошу Вас бути трохи скромнішим у бажанні ознайомити наш народ зі своєю творчістю на головній сторінці цього сайту. У Вас же є особиста сторінка, де Ви можете порадувати усіх читачів з вашою творчістю.

Пані Лесків, будь ласка, не бідкайтеся аж так: я поступився усім тим, хто плаче за "замордованим сайтом" місцем аж на місяць. Дерзайте, терзайте, пишіть і друкуйте... Уже Ви моїх робіт не бачите зараз. Змучена Ви наша, прошу у Вас пробачення. Даю Вам час відпочити. Чи світ закрив Вам змогу "ознайомитися з творчістю інших українських авторів, бо не маєте змоги пробитися до їхніх творів через мою плідну діяльність"? Пані, та ви просто не мусили читати моїх творів, а, натомість, читати "інших українських авторів"! Ну, як Вас заспокоїти? Та, не подобається, не читайте. Які у цьому перешкоди. Ваш сарказм- недоречний: кожен має право писати, але, якщо Ви і інші проти того, то так і напишіть: "беремо тільки своїх". Так якби не дуже добра Ви людина: сарказм по відношенню до інших- це неповага. Спробував відповісти Вам в унісон.