Те, що наш народ за волю буде боротись "без нагород" - це сравді істина. Наш народ постійно виборює свою волю і буде робити це навіть тоді, коли зброї немає, коли немає підтримки, коли немає надії, проте сильний дух і міцна віра. Ми всі це побачили на прикладі солдат у Криму, які вийшли проти озброєного "брата" з стягом і піснею. Вам спасибі за такий вірш, як нагадування про те, які ми є, якими маєм бути.
Не можу погодитись. Ми споконвіку свободолюбивий народ. І мій чоловік, маючи три доньки, двом з яких немає ще три рочки, маючи інвалідність другої групи, але при цьому не списаний в воєнкоматі, отримав повістку і сказав, що якщо потрібно, він готовий іти і робити все, що в його силах, аби захистити вільне майбутнє своїх дітей. Впевнена, що таких чоловіків у нас вистачить, аби так звані "брати" побачили і зрозуміли - з нами так не можна, як чинять вони.
Сперечатись не потрібно. А вірш цей, (як мені здається), звернення до тих, хто надіється на отого "дядю" і думає, що потрібен йому. Насправді ми потрібні тільки один одному, тому що ми єдиний народ незалежно від мови. Жаль не всі це розуміють, або просто не хочуть зрозуміти.
Дякую за схвалення і за зауваження. Знаєте, там взагалі спачатку моло бути так: "Ти об'єднаєшся і знищиш...", але потім я чомусь придумала так. Але як запропонували Ви здається саме краще. Дуже добре, що можна почути іншу думку і повчитись. Дякую!