*** *** ***
Я пташкою із рідного гнізда В життя доросле вевнено летіла. Манила даль. І радо світ вітав. Та серце якось трепетно щеміло. Усе було: і щастя, і біда, Робота, втіха, втома і розваги... Життя збігало стрімко, як вода, Щем не зникав. Щомиті серце разив. Своє гніздечко звила накінець, Уже щибечуть в ньому пташенята. Веселий сміх, биття малих сердець Моє примушують невільно завмирати. Завмре на мить й заб'ється радо знов, Тут защемить, тривожно затріпоче, Доведена до відчаю любов, немов із клітки, вирватися хоче. Тоді лиш розумію що за щем Усе життя дає про себе знати - Серцю потрібно кожен Божий день любов свою до краплі віддавати. Тоді воно живе... І хай щемить, Хай завмирає, знову оживає... Якби ж зуміло кожного любить, То стало б, певно, чосточкою раю...
Додав: petruck (28.02.2014)
| Автор: © Петрук Наталія
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА