*** *** ***
Я пташкою із рідного гнізда В життя доросле вевнено летіла. Манила даль. І радо світ вітав. Та серце якось трепетно щеміло. Усе було: і щастя, і біда, Робота, втіха, втома і розваги... Життя збігало стрімко, як вода, Щем не зникав. Щомиті серце разив. Своє гніздечко звила накінець, Уже щибечуть в ньому пташенята. Веселий сміх, биття малих сердець Моє примушують невільно завмирати. Завмре на мить й заб'ється радо знов, Тут защемить, тривожно затріпоче, Доведена до відчаю любов, немов із клітки, вирватися хоче. Тоді лиш розумію що за щем Усе життя дає про себе знати - Серцю потрібно кожен Божий день любов свою до краплі віддавати. Тоді воно живе... І хай щемить, Хай завмирає, знову оживає... Якби ж зуміло кожного любить, То стало б, певно, чосточкою раю...
Додав: petruck (28.02.2014)
| Автор: © Петрук Наталія
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА