SITE LOGO
Чт, 26.12.2024, 10:50
Меню сайта
Наш опрос
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421
Главная » Комментарии пользователя [miknech]

Найдено комментариев: 1930
Показано комментариев: 721-750
Страницы: « 1 2 ... 23 24 25 26 27 ... 64 65 »

avatar
0
1210 miknech • 23:02, 23.12.2015 [Лінк на твір]
Щось ми ледь не хором розпочали про закінчення ери тьми й початок світанку. Чи це новорічні близькі свята так діють, чи, може, дійсно, стануться в державі й нашому житті якісь зміни на краще. Хороший вірш, пані Наталю.
avatar
0
1209 miknech • 22:59, 23.12.2015 [Лінк на твір]
Дуже гарна осіння замальовка. Приємно було почитати.
avatar
0
1208 miknech • 22:58, 23.12.2015 [Лінк на твір]
Дійсно, пані Катерино, Ваші думки переплітаються, як Ви зауважили з темою мого останнього вірша. Дещо по-іншому подані, але закінчення майже в унісон. Гарно написали.
avatar
0
1207 miknech • 22:55, 23.12.2015 [Лінк на твір]
Дякую за розуміння.
avatar
1
1206 miknech • 00:25, 23.12.2015 [Лінк на твір]
Нібито прості й усім відомі істини, але викладені Вами в поезії, якраз і створюють ту саму поезію.
avatar
0
1205 miknech • 00:24, 23.12.2015 [Лінк на твір]
Кохання, звісно, почуття сильне й не завжди виглядає адекватно з точки зору тверезого розуму. Але хай воно таким і буде. Як у Вашому вірші.
avatar
0
1204 miknech • 22:04, 20.12.2015 [Лінк на твір]
Дякую всім за увагу.
avatar
0
1203 miknech • 22:04, 20.12.2015 [Лінк на твір]
В даному вірші не могло бути багато слів, бо це суперечило б закладеній у ньому думці.
avatar
0
1202 miknech • 00:34, 20.12.2015 [Лінк на твір]
І плюсова температура може бути плюсом, і природа, та багато чого, коли любиш життя. А усмішка в тему, хоча й навіює думки нібито не з царини гумору.
avatar
0
1201 miknech • 00:33, 20.12.2015 [Лінк на твір]
Я чомусь не відгадав без підказки. Певно, збило те, що в родовому відмінку. Але загадка гарненька, а що відгадується не з першого разу, то тим і цікавіша.
avatar
0
1200 miknech • 00:31, 20.12.2015 [Лінк на твір]
Спершу завважив, що останній катрен не збігається по ритміці з іншими, як за недолік. А потім визріла думка, що так воно й повинно бути, адже світ, котрий випав, як Ви пишете, "для мене", дійсно, відрізніється від того, що пішов. А як міняється світ, зміна у вірші нібито підкреслює це.
avatar
0
1199 miknech • 00:27, 20.12.2015 [Лінк на твір]
Сподобалося. Побажаннями того, чого ми часто в життєвій гонитві не помічаємо, а це і є, по великому рахунку, сутністю нашого житття. Варто лишень навчитися дарувати його собі й тим, хто поряд.
А от слово "ставні" явно російське, по-українськи - "віконниці". Тільки от як його виправити при існуючій римі - не знаю.
avatar
0
1198 miknech • 00:22, 20.12.2015 [Лінк на твір]
Поетика кохання - вона багатобарвна й невичерпна. А ще коли так, як умієте Ви - поетика кохання стає справжньою лірикою.
avatar
0
1197 miknech • 00:20, 20.12.2015 [Лінк на твір]
Нестерпно тужливо, ніби при одвічному очікуванні. Бо так воно і є.
avatar
0
1196 miknech • 23:00, 17.12.2015 [Лінк на твір]
Дякую за пораду.
avatar
0
1195 miknech • 00:21, 17.12.2015 [Лінк на твір]
Відповідаю відразу двом рецензентам, бо в них приблизно однакові рецензії - що сумно. Буду, мабуть, доопрацьовувати вірш, бо мав на увазі зовсім не сум, а одвічну нашу ходу, де ми набиваємо чимало гуль, губимо не одну пару чобіт, шукаючи свою мрію, а мрія, виявляється, якраз у тій ході, у вічному нашому русі по життю, вічному пошуку. Треба доопрацювати, аби наголос зробити на ході, а не сумуванні.
А вантажиться так недолуго сам не знаю чого, потрібно, напевно, буде, набирати вірш в ручному режимі, бо через копіювання чомусь зміщує рядки в прозову форму.
Дякую за увагу, шановні.
avatar
1
1194 miknech • 17:47, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Прекрасний дитячий новорічний віршик. Так і хочеться його прочитати діткам. От тільки в останній фразу "Новорічний кругом дух" я б слово "кругом" змінив би на "всюди", бо наголос там стоїть так, що слово "кругОм" читається як "крУгом", а це зовсім інше слово по змісту.
avatar
0
1193 miknech • 17:44, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Щиро, й дійсно, ніби грудку льоду приклали до душі, аби пробудити думку та співчуття до людини.
avatar
0
1192 miknech • 17:41, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Поетично красивий твір. Тільки в словосполученні "так й не дістатись" літеру "к " у слові "так" вартувало б опустити. Зміст від цього не постраждає, а вимова поліпшиться.
avatar
0
1191 miknech • 17:38, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Істинна правда про нинішній пропагандистський світ з вірою в рідну змлю й державу. Гарно й образно. Але в словах "збери" й "подай" на початку рядка дійсно гуляють наголоси. Та й фразу "завжди вміла заціпити зуби" варто перебудувати, як "завжди вміла ти зціпити зуби", бо слова "заціпити" і "зціпити" мають дещо різні функціональні значення.
avatar
0
1190 miknech • 17:22, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Вірш образний і дуже тонко передає відчуття невмолимої набридливої сльоти. Але страждає розмірність, і це дещо псує враження. Також Ви відмітили для роз'яснення слово "калабаня", хоча воно й так зрозуміле й літературне. А от у фразі "долонь сховалась в теплім рукаві" слово "долонь" вийшло чимось на зразок переспіву українського "долоня" на російський лад - "ладонь". Хоча можна було б висловитися більш літературно "долоня в сховку в теплім рукаві". Також фраза "та далеченько ще іти домів". Я розумію, що малося на увазі "додому", напевно, це є чимось на зразок місцевого діалекту, та й риму треба ж було дотримати, але звучить не дуже, ніби симбіоз російського "домой" з українською говіркою.
avatar
0
1189 miknech • 17:12, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Гарна замальовочка ранкового села. Ніби пірнаєш у весну. Єдине, що змінив би, то це фразу "хмарки продовжили свій дрейф". Подав би, як "у хмарок - нескінченний дрейф", бо хмари на небі, дійсно, ніколи не зупиняються, тож і не можуть продовжувати дрейф, вони його здійснюють постійно.
avatar
0
1188 miknech • 17:07, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Ніби з народної пісні, де образ дуба завжди поєднувався з образом козака-захисника.
avatar
0
1187 miknech • 17:04, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Відносно пітьми сьогоденної, то в мене особисто враження, що ми в ній знаходилися постійно. І тільки допіру починаємо визирати. Несміливо так, в півока, та все ж... А злиденність, то це поняття досить відносне. Якщо згадати 30-ті роки минулого століття, то ми всі ледь не пани. Навіть гріх скаржитися. Хіба на здоров'я. Але то вже, як це не цинічно звучить, особиста справа кожного і від довколишнього добробуту не завжди й залежить. Ну, й на владу нарікати варто постійно. По-перше, аби не задирала носа, по-друге, аби ніколи не забувати, що вона живе так, як ми їй даємо жити. Бачите, скільки думок збурив Ваш вірш. Отже, вартий того, аби його чиати й перечмитувати.
avatar
0
1186 miknech • 16:55, 15.12.2015 [Лінк на твір]
Відчуття сирості бліндажів під побитими кулями морозами ніби витає в повітрі при прочитанні вірша. Образний, відчуттєвий твір. Але слово "мгла" замініть на "мла". Бо русизм у цьому вірші якраз дуже недоречний.
avatar
0
1185 miknech • 00:18, 11.12.2015 [Лінк на твір]
Дякую всім.
avatar
0
1184 miknech • 23:24, 09.12.2015 [Лінк на твір]
Від старості, звісно, нікуди не дітися, хіба туди, куди йдуть, буває, й молодими, але звідкіля немає вороття. Маємо прожити те, що нам відміряно. І пронести душу. Щоб вона не зсутулилася. Гарний Ваш вірш, зачепив. Дякую.
avatar
0
1183 miknech • 23:18, 09.12.2015 [Лінк на твір]
Вам, пані Світлано, вартувало би видати невеличку книжечку для маленьких діток. Барвисту, з малюнками, з Вашими віршами. Прекрасна була б книжечка.
avatar
1
1182 miknech • 23:15, 09.12.2015 [Лінк на твір]
Гарний вірш, чуттєвий. Але навіщо Ви порушили розмірність? Збили ритм і чуттєве сприйняття твору. Треба б доопрацювати.
avatar
0
1181 miknech • 23:02, 09.12.2015 [Лінк на твір]
Якщо виправити деякі порушення розмірності, вийшла би гарна новорічна пісня для воїнів.
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz