Вірш надії та сімнівів. Зараз, певно, такі думки в більшості. А як воно вийде - побачимо. Принаймні, надія помирає останньою. А буває, й не помирає, а кріпне. Поживемо - побачимо.
Байбака, як відомо, будять на теплу погоду, аби "провіщав" весну. Але він обманом не порушив сну, тобто, не перервав сон на такі дурниці. Дякую, що читаєте.
Ваше запитання, пані, Катерино - це фактично прозовий переказ сутності вірша. Бо якось так воно виходить, що ми рухаємося по колу у власному самоусвідомленні - від самозаперечення до самовоскресіння й далі доти, доки дасть нам Господь. Щось таке й хотів відобразити. А щодо випадіння з ритму зазначеного Вами рядка, то такого я не помітив, бо слово "щілина" має два наголоси, обидва з яких є вірними за мовними канонами. Дякую, що вдумливо читаєте.