Не можна бути вільним, схилившись у поклоні

Не можна бути вільним, схилившись у поклоні,

Не можна бути сильним, здаючись без війни,

Немає перемоги в одній лиш обороні,

Як щастя без свободи, хоч світ переверни.

Не можна бути мужнім з тремтячими руками,

Не можна бути мудрим без клепки в голові,

І юності немає за зжитими роками,

Як твердості без стержня в похиленій траві.

Не можна бути добрим, себе лиш полюбивши,

Не можна бути щедрим, сховавшись у капшук,

І досвід не здобудеш, помилок не зробивши,

І музики не буде, коли відсутній звук.

Не можна бути справжнім, підтакуючи всюди,

Не можна бути милим, не люблячи когось,

Немає правди й кривди, як їх не роблять люди,

Як повноти немає, коли нема чогось.

Не можна бути світлим, скрізь носячи багнюку,

Не можна бути щирим, ховаючи себе,

Мікроби всі не гинуть, коли не миєш руки,

Хоча їх теж немає, якщо нема тебе.

Не можна бути рідним, не ставши з кимось поруч,

Не можна бути Богом, не обігрівши всіх,

Немає нам роздолля, як закували в обруч,

І як сльози не знали, не знатимемо й сміх.

Не можна бути з гартом, ховаючись від вітру,

Не можна бути теплим без серця у душі,

Немає нас у світі, коли немає світу,

І світу в нас немає, як ми йому чужі.

Не можна бути всяким, бо сам себе не знайдеш,

Не можна і ніяким, бо нащо ти комусь,

Твого немає слова, як ти його не скажеш,

І рівним вже не стану, якщо, гляди, зігнусь.