Коли є любов - до людини, природи, творчості й так далі, навряд, мабуть, чи стає надоїдливо жити, навіть коли знаєш усе наперед про старість, хвороби й тому подібні гіркі передбачувані сторінки майбутньої біографії. Тому Ваш вірш у тему. От тільки я б вересень подав, як художника, що малює, творить, розфарбовує, але не ляпає.Бо слово хоч і літературне, й жодних до нього претензій, але не в даному контексті.
Не зовсім зрозумів, при чому пацюки і нари до спогадів про батьківщину. Ще щодо Батьківщини якось можна причепити, оглядаючись у минуле, але до батьківщини - певно, в мене було щасливішим дитинство.
Філософськи правильно й цікаво. А от поетично не зовсім. Ну немає в українській мові слова "усіми", є "усіма". Тому рима до слів "у сіні" не надто. Ну й граматично - "зататаївши" вартує виправити.