Котиться місяць по тину.
Сріблом залито долину
І білобоку хатину,
Ліжечко в ній і дитину.
Солодко спиться дитині
В теплій, затишній хатині.
Сон їй приснивсь: на ялині -
Фея у срібній свитині.
Раптом вікно відчинилось.
Фея всміхнулася мило
І дитинча, мов на крилах,
У височінь полетіло.
Мовила фея:" Не бійся.
Ми летимо над обійстям.
Купи опалого листя
Скрізь по двору розбрелися."
"Осінь буяє в країні,-
Фея говорить,- Ось, нині
Всюди гаї і діброви
Вже одягнули обнови."
"Гарно як!- каже дитятко,-
Сріблом обсипана хатка."
Враз спалахнуло півнеба.
"Що це?" "Поглянути треба".
Гуркіт розлігся над краєм.
Щось загорілось за гаєм.
Зникла зненацька долина
І страхітлива картина
Перед очима постала:
Там, унизу, все палало.
Сморід і дим, гар і кіпоть,
Крові калюжі по лікоть.
Вибухи, зойки, прокльони.
Вуха заповнили дзвони.
Б"ють, шаленіють гармати.
Гинуть цивільні й солдати.
Згарище. Тліє щось трішки.
Жінка лежить. Поряд кішка.
Мабуть, спішили поволі.
Так і залишились в полі.
Он хтось біжить з автоматом,
Мов божевільний. "Мій тато!"-
Крикнуло бідне малятко.
Щезли видіння і татко.
Інша з"явилась картина.
Дім величезний. Машина.
Тато поважний, культурний.
В матінки вигляд - гламурний.
Пещена в неї дитина.
Їде до моря родина.
"Що ж це таке?- здивувалось
Наше маля,- Що це сталось?
Татко мій з ворогом б"ється.
Цей, в лімузині, сміється!
Татко мій може загинуть",-
Плаче сердешна дитина
І прокидається. Тиша
В хатці панує. Колише
Вітер гілки на ялині.
Феї немає. Лиш іній
Густо вкриває долину.
Місяць сіяє над тином.
Тепла, затишна хатина.
Солодко спить сиротина.
Виросте, буде вже знати,
ЗА що потрібно вмирати.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
