Поцілую

Поцілую, як той листочок ніжно землю,

Поцілую в сріблясті вії і вуста,

Поцілую, як сонця промінь осінь теплу,

Моя ти осінь, моя ти осінь золота.

Поцілую, як тихий дощ сльозу несмілу,

Поцілую, торкнувшись лагідно щоки,

Пригорнуся, немов жита до перепілок,

Я до твоєї такої теплої руки.

Поцілую, як вірш цілує аркуш чистий,

Натхнення як цілує стомлені думки,

Поцілую, як свято дзвони голосисті

Цілують з храму, що ген за вигином ріки.

Поцілую, як білу хмарку ліс цілує,

Ніжно-ніжно, самим лиш подихом здаля,

Поцілую, і хай душа твоя почує,

Як перед літом цілує пісня солов’я.

Поцілую твої слова, твоє «Кохаю!»,

Поцілую незримий запах твоїх кіс,

Пригорнуся до твого серця, як до раю,

Поцілую – а очі повні, повні сліз.

Поцілую – і світу, й сили неозоро,

Поцілую усім вітрам наперекір,

Поцілую – і щастя в серці, наче моря,

Поцілую – й душа літає вище гір.

Поцілую – і не кажіть мені нічого,

Ніхто й ніде – ні похвали, ані хули,

Поцілую – і попрошу тихенько Бога,

Щоб не карав, бо ми щасливими були.