Проблема така, звісно, є, вона не нова й ще довго житиме поміж нас. Але вразило, як вона подана - настільки лірично, гарно, щемливо. І що найголовніше - дуже поетично.
Маски з людей зривають випробування. Та ще людська інтуїція. В передостаннім рядку, напевно, вкралася помилка, бо замість слова "прощу" мало би бути "прошу". А відчуття, передані у вірші, напевно, відвідували багатьох. Тому й зрозумілі.
Так тихо, просто й лаконічно. Але ж це і є наша природа, наш довоклишній світ. Іноді в на перший погляд простоті криється величезна глибина. Приємно було почитати.