А краплина по склу стікала,
З підвіконня на землю впала,
Загубилась в траві шовковій,
Як поет у одвічнім слові.
Фільтрувала земля краплину,
Як фільтрує життя людину,
Доки збігла вона у річку
По джерельцях та по потічках.
Проковтнула ріка краплину,
Як ковтає життя людину,
І понесла, тяжінням гнана,
У безмежнії океани.
Тисячі там років краплина,
Як у інших світах людина,
Та якось вознеслась у небо,
Бо на скло їй упасти треба.
Ту краплину людина стріла,
Щось побачити в ній зуміла,
Занесла у одвічне слово,
Як життя у траву шовкову.
Фільтрувало життя людину,
Як фільтрує земля краплину,
Доки в старості несло річку
По життєвих своїх потічках.
Проковтнуло життя людину,
Як ковтає ріка краплину,
І понесло, роками гнане,
В потойбічнії океани.
Тисячі там років людина,
Як в безмежних морях краплина,
Лиш, як треба краплині в небо,
Так людині на землю треба.
В іншім образі й іншім слові,
І на іншу траву шовкову,
Та до тої ж на склі краплини,
Видно, треба вернуть людині.
Хто те знає, ну, хто те знає,
Хто й куди із світів вертає,
Є здогадка про рух в природі,
Є здогадка, а знань-то – годі.
Дуже правильно про рух в природі... Все більше вчених схиляється до думки, що й людина проживає не один раз, правда це тільки гіпотези, і трактування знайдених давніх манускриптів, а доказів, які б ми хотіли мати, як матеріалісти - нема. Гарно!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Чи правильно зрозумів вас: образ риби може символізувати душу, що звільнилася від земних обмежень, або ж саму пам'ять, що нарешті знайшла спосіб проявитися.
у Вас 
0
