В осінню тиху днину ввірвалася моква Й прозору павутину туманами змива, А вітер – непосида гасає, що є сил, Немов іде корида, рвучи сирий настил. Роздмухує огнисько із мокрої листви, Розстелюючи низько полотнище канви. Від курива за тином у горлі аж дере… Осіннім тягне димом помІж рудих дерев. Спішать фрегати – хмари, шукаючи причал, Щоб вихлюпнути чари в осінній ритуал.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
