В осінню тиху днину ввірвалася моква Й прозору павутину туманами змива, А вітер – непосида гасає, що є сил, Немов іде корида, рвучи сирий настил. Роздмухує огнисько із мокрої листви, Розстелюючи низько полотнище канви. Від курива за тином у горлі аж дере… Осіннім тягне димом помІж рудих дерев. Спішать фрегати – хмари, шукаючи причал, Щоб вихлюпнути чари в осінній ритуал.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Я не згоден з вашою політикою, бо кожен би мав право писати, якщо має що. Але, у знак протесту, на вашому сайті мене не буде 1 місяць: нащо вам вірші, переклади, новини, реліґійні нас
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
у Вас 
0
