В осінню тиху днину ввірвалася моква Й прозору павутину туманами змива, А вітер – непосида гасає, що є сил, Немов іде корида, рвучи сирий настил. Роздмухує огнисько із мокрої листви, Розстелюючи низько полотнище канви. Від курива за тином у горлі аж дере… Осіннім тягне димом помІж рудих дерев. Спішать фрегати – хмари, шукаючи причал, Щоб вихлюпнути чари в осінній ритуал.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
