В осінню тиху днину ввірвалася моква Й прозору павутину туманами змива, А вітер – непосида гасає, що є сил, Немов іде корида, рвучи сирий настил. Роздмухує огнисько із мокрої листви, Розстелюючи низько полотнище канви. Від курива за тином у горлі аж дере… Осіннім тягне димом помІж рудих дерев. Спішать фрегати – хмари, шукаючи причал, Щоб вихлюпнути чари в осінній ритуал.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас 
0
