В осінню тиху днину ввірвалася моква Й прозору павутину туманами змива, А вітер – непосида гасає, що є сил, Немов іде корида, рвучи сирий настил. Роздмухує огнисько із мокрої листви, Розстелюючи низько полотнище канви. Від курива за тином у горлі аж дере… Осіннім тягне димом помІж рудих дерев. Спішать фрегати – хмари, шукаючи причал, Щоб вихлюпнути чари в осінній ритуал.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
