ДІЙСНО ЦЯ ОСІНЬ НАДЗВИЧАЙНО БАГАТА. ОСІННЯ ДНИНА МЛІЮЧЕ- БЕЗДОННА, ЩО З ГАРБУЗОВИХ ЗВІЛЬНЕНА ТЕНЕТ, У ОХРІ АЙСТР, ЯК ДІВА, МОВ МАДОННА, З ПАРФУМОМ НІЖНО-ВИЗРІЛИХ РАНЕТ.
Гірко, коли більшість українців і досі лементує про те, що бізнес так званого Президента є чесно заробленим і втому ж дусі. Хоча, тут беручи до уваги лише компанію Рошен, за яку відсидів у тюрмі його батько можна говорити про цю "чесність" безперервно, не говорячи вже про інші 150 задекларованих компаній, які за збігом обставин стали його власністю під час президенства, коли президенту згідно Конституції України взагалі заборонено обіймаючи таку посаду займатися іншою дохідною діяльністю. Взагалі допуск його кандидатури на вибори вже говорить сам себе, у когось як гриб за сезон виросла ще одна вілла. Здається, усім засліпило, що 49 млрд кредитів бедемо віддавати ми - прості люди. Мало того, що їх роздеребанили, так іще золотовалютні резерви країни порозтягували. Живем по-новому. Так солодко, що аж гірко.
Моє бачення вірша таке: (наперід вибачте за виправлення) Я відпущу, бо іншому й не бути , (11) Залишивши тягар важкий спокути.(11) Не скажу слів і не торкнуться рУки,(11) Вгамую в грудях серця перестуки.(11)
Ти не побачиш сліз, душі ядухи,(11) Не вкриють слід річки, лише посухи.(11) Я завалю прохід до тебе камнем,(11) Засиплю всі стежки піском пустельним...(11)
Лишу на небі райдуги дороги(11) Нажаль по них не ходять людські ноги...(11) Може сльоза пече морозні щоки,(11) Чи навздогін простяг за мною руки...(11)
Не обернусь... не знатиму напевне,(11) Як ти стоїш, немов дитя безмовне.(11) Шукатимеш для мене розуміння,(11) Та погляд твій впаде лиш на каміння.(11)
І не помітиш, як в тяжкій знемозі (11) Бреду одна по не простій дорозі(11) Печальних доль... Й сльозою небокраю(11) Не плачу, а, насправді, відпускаю...(11)
У окремих залишених без змін катренах є ще не допустимі рими.
Дякую! Як кажуть, ми все життя вчимося. Свого часу, завдяки порадам авторів цього сайту, мій віршований вишкіл теж змінювався з гіршої у кращу сторону.
Мені сподобалась Ваша осінь. Але, при прочитані збивається ритм. Щоб цього не було потрібно, щоб кількість складів була однакова. У вас вона різна. Для прикладу у першому катрені Як жаль мені, що закінчилось літо... (11) Осінній подих навкруги все золотить. (12) Думу маревом блакитним оповито, (12) Ніхто не зна, як повернути літню мить. (12). У інших навіть є по тринадцять складів. Виходячи із ваших рядків, я цю картину побачила так: (Наперед прошу вибачення у Вас як автора, що дещо змінила) Як жаль мені, що закінчилось літо... (11) Осінній подих верби золотить. (10) Думки ж мої у мареві блакитнім (11) І мріється вернути літню мить. (10)
Борвій голодний завива ярами, (11) Зрива повсюди відгуки тепла.(10) Кружляє листя, плаває вітрами. (11) І літня зелень в далеч утекла.(10)
Тож сяду на краєчку біля річки, (11) Де очерет із вітром шелестить,(10) Й плетуться трави долом, наче стрічки, (11) Та тепла осінь ще не холодить.(10)
І розгорну пастельний плед руками... (11) Духмяно-літніх простеней трави.(10) Пірну у заціловані бджілками (11) Осінніх айстр квітучі острови.(10)
У ніжне "ля" наспіване пташками, (11) Що бережуть у золоті ліси(10) З осінньо-кучерявими вершками (11) Й благають: літо, літечко, верни.(10)
Звісно, ви можете не прислухатись до порад, адже, у кожного своє баченн, і свій стиль написання. Тож, натхнення Вам!