Надто печальна реальність. Мабуть, у нашого сусіда ненавість в крові. Порада слушна в нашу еру Дійшла з минулих ще століть: "Не вартий договір й паперу, Де підпис руского стоїть."
Дуже влучно Вами описана гірка реальність сьогоденння. Аж навіялись такі рядки: Запалила війна Україну, Сивий попіл впліта в сивину Бідній матері, втративші сина, Не зумівші спинити війну.
Бо це ж "мирні" свистять кулемети, Всю стряхнувши осінню іржу. Хтось посаду змінив, кабінети Й батьківщину свою - на чужу.
І так мир цей хиткий каламутить, Давши пряник, а після батіг, Бо нам зрадників варто позбутись Не російських, а спершу своїх.
Приєднуюсь, до щирої "похвали" ПетраІ. Мабуть, і я за мінімальну подачку "шоколадного" намудрувала: Послало небо нам його завчасу, Все витримав, не грюкнувши дверима Й прямісінько в котлах мого Донбасу Виборював безвізові режими.
Отанім часом Ярош зник з політичного простору. Проте, в моменти коли більшість займаються політиканством та словоблудом, одиниці просто без слів робить свою справу.