Заросла стежина,
Рідню рідко бачить
І від тої туги
Навіть перій плаче.
Приспів:
Протопчу стежину,
Знову протопчу,
Вздовж насію квітів,
Буде у вінку.
Походжу по стежці,
Хай не губить слід,
Юності ,дитинства
Тут відлуння літ.
Приспів: той же
Бо на цій стежині
Радість і журба,
Зустрічі,розлука,
Мамина сльоза.
Заросли стежинки давно, бо ні до кого йти-їхати.Дякую Вам, пані Галино, за такий журливий вірш. Проймає тіло й душу. ***Успіхів та нових творчих злетів! З повагою!
Мурашки по шкірі.Як тепло на маминому подвір'ї п.Галино.Все по родинному.Нехай колоситься Ваша творча нива.Здорово написано.Від мене
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
1
Проймає тіло й душу. ***Успіхів та нових творчих злетів! З повагою!
