Сподобався Ваш вірш, пане Анатолію, особливо - кінцівка. Та п'ятий і сьомий рядки "вибиваються" із загального розміру (у кожному з них - на стопу більше, ніж в інших...). Чи то так замислено? Любите Ви своє місто.
Я підтримую Наталю в тому, що з правдою варто бути обережними. Звісно, чесність - гарна й цінна людська риса. Але тут така проблема, що загального рецепту, мабуть, не вивести... Напевно, варто відштовхуватися від Божого ,,люби ближнього, як самого себе". Конкретні ж ситуації - різні.
Багато образів. Вони різні, та водночас близькі в межах вірша. Тут - і поліфонія, і єдність. На перший погляд, написано складно, та якщо вчитатися - просто. І гарно.
Як би в цім світі що не мінялося, не тривало, не відбувалося, а є ще інше - вічне, незмінне й, мабуть, прекрасне. Вірш філософський та стрункий. Мені до вподоби. Рада була почитати, Василю.