Час - дорога річ. Нерідко здається, що його багато, а насправді завше мало... І я рада з Вами спілкуватися. Не тільки ж бо маємо спільну знайому, а ще й у дечому є однодумцями.
Щодо цих рядків зі Святого Писання, то саме це й мала на увазі. Під проводом натхнення з небес твориться поезія, якою можна комусь допомогти й за яку ніколи не буде соромно. Правда, в цьому житті тільки на Бога можна покладатися спокійно й без сумнівів.
Знаєте, жоден з нас не здатний змінити світ. Це - Божа прерогатива. Але можемо намагатися, пробувати вплинути поетичним словом на інших, коли маємо відповідне натхнення. Це важливо.
Усі - про зміст, а мені кортить відзначити форму вірша. Вона дуже гарна, цікава й рідкісна (принаймні, порівняно). До речі, підтримую Ірину в тому, що про фотографії й руїни - не вельми вдало. У цілому ж, вірш хоч і зажурний, але файний. Успіхів!
До написання таких вдалих гумористичних речей треба спеціального, особливого таланту. Ой, про що то я? Це ж усім відомо. Але ж хочу відзначити, що у Вас той хист - неабиякий. Класно, дуже класно!