Так, пане Іване, згодна з вами. Колись я мала розмову з чоловіком, який одружився з жінкою без руки. (Сам він - здоровий). Він каже, почали ми виходити у люди і посипались питання типу: - А, що вона може робити без руки? Чоловік двічі промовчав, а потім віідповів: - У моєї дружини немає руки, ви це бачите, це фізична вада... А у вас відсутній мозок. Зовні - не помітно, а при розмові відчувається... З тих пір каже чоловік, нас не чіпають.
Отже, інколи на людину треба вилити "відро холодної води," щоб вона зрозуміла, як це неприємно.
п.Світлано, сердечно дякую, За теплі слова. Усе життя переступаю через усі "не можна" Виходити заміж "не можна", - вийшла. Народжувати "не можна - народила. А тепер кажуть, що сильна, а я кажу, що я жінка, така, як усі і маю право бути щасливою - незважаючи на діагноз. Донечка теж вважає мене здоровою. Дякую, що читаєте.
Взагалі то не люблю тему про своє здоров"я, але таких, як я - багато. І є такі, що ломаються під тягарем хвороб. А деякі люди "допомагатть жити" лишній раз нагадавши про те, що ти - з обмеженими можливостями. Так Господь навзамін дав талант писати вірші, а це можливість іти до людей з Словом. Рада, що вірш содобався.
Справді, такий вірш може написати людина, всередині якої, щось сильно наболіло...А потім це прориває, як нарив і на папір лягають саме такі емоційні стрічки, і саме так яскраво чуттєво і неповторно.