Щиро вам вдячна за увагу до мене і високу оцінку. Я ще нова і знайомих мало. Хотіла вас записати до друзів, але не зуміла. Вік живи - вік учись, то й я вчусь потихенько. Будьте благословенні.
Нажаль, дорогенька. З цього приводу я дуже сумую, бо люди приймають Господнє Слово легковажно і, де тільки можуть підсмішковуються, не розуміючи , в яку небезпеку себе спроваджують. Людина просто вимагає до себе поваги, а Того, Хто дає життя , зневажає.Господь - Дух. Дух Господній виходить і? Підніми себе, людино, оживи, зроби хоч щось. Не може людина сама нічого... Дякую, дорогенька, за розуміння.
Щиро вам вдячна. Я вчора вам виразила мій біль. На іншому сайті сьогодні на мене насів один, мабуть із служби їхньої, очорнює Україне, як такий, що йому, ніби, щось бракую. Як би змогла, то послала би матом, але те треба вміти.
Це не вірш, це біль серця. Поздоровивши з Новим роком, для годиться запитала: Як твої справи, а в відповідь почула стільки бруду на Україну, ну а "Задовбана Україна" - вразило мене прямо в серце, і болить донині. Дякую за розуміння і підтримку.
Всі її діти повернуться, бо люблять свою Батьківщину, лиш байстрюкам байдуже. Я поздоровила одну пані з Новим роком і, як годиться, запитала: як справи. Все погано, бо винна ця задовбана Україна. Мене до нині болить серце. Та нічого. Господь нам допоможе, переживемо. Хай щастить вам і нам, і нашій Україні.
Галина Яхневич. Українулюбім щиро.*Відлітають птахи в вирій,У край той далекий.Україну люблять щироЙ вертають лелеки. Серце б’ється у пташини, Яккубло побачить.Воноз хмизу і ще з глини –Табагато значить. Тамродилася пташина,Зяйця пробивалась:ПривіталаУкраїна,Ніжнопосміхалась. Текубло її з паліччя Ізлюбов’ю звите.Інехай пройдуть сторіччя,Тамвін буде жити. Можей гірко, та нічого –Всеминеться й втома.Небоїться він нікого,Бовін в себе вдома. Хайтам мед в чужому раю,Тавсе більш гіркота:Ти– чужий! Тебе чекаєТегніздо, з болота. Ащо круки над тобоюБезкінця літають –Їмне дасть Господь спокою:Всіпопропадають. Розцвітеш, Україно!* Я з Тобою радію,Сумуюі плачуІплекаю надію:Щасливоюбачу Ізсміхом дитячим,Вродливу,багатуІ зіспівом козачим,Якприбрану хату; Делюбов – господиняІмилість – загата,Аїї берегиня –Господь,а не злата. Всявона в оксамиті,Вишневасережка,Їїочі – блакитіДваозеречка. Розквітай,Україно!Загоїшти рану.Іспівай солов’їноГосподушану. Іхай пісня хвалоюДонеба злітає.Томоя УкраїнаЩасливаспіває.
Дай простоту мені і глибину, Врятуй урок надій від порожнечі!
Хай Господь благословить вас у всій повноті, щоб кожний наш урок був крок у крок з чистим Словом Євангелії Ісуса Христа і утікав від тлумачень людських.