Між осередків щирих почуттів,
У дзеркалі тривог душі моєї,
Ти завітала в місто моїх снів,
Де спокій розгорнув свої алеї.
Щоразу ти знаходиш в ньому шлях,
Щоб добровільно загубитись знову,
Щоночі ти живеш у мене в снах,
І спати так воістину чудово.
В зелене одягає кожен сон
Очей твоїх зелена таємничість,
Я в ніжний заберу тебе полон,
Як тільки знову задрімає північ.
Туди, де інше крутиться життя,
Й пейзажі розмальовує дрімота,
Туди, де вічно разом ти і я,
Де я крізь сон твій відчуваю дотик.
У лабіринті поміж двох світів,
У теплоті під покривалом ночі,
Ти заблукала в місті моїх снів,
І прокидатись більше я не хочу.
| 
у Вас 
0
