Обов'язково прощати і, якомога, скоріше. Бо 'наше' - зараз, а через кілька хвилин, що може бути, - не відомо. Просимо в молитві, прости нас, Отче, як і ми простили. Як не простили, то не прощені і ми. Щоб не забути, треба простити одразу і про це сказати Богу. "Господи, прости мене і цю людину, я її прощаю, не вміни нам гріха. В Ім'я Ісуса прошу і дякую Тобі. Амінь!" Ворог - сатана, буде нагадувати, щоб втягнути в гріх, але протистояти: Я простила. В Ім'я Ісуса Христа, геть від мене, враже!
Покличте у серце живого Ісуса, попросіть Його стати вашим особистим Господом і Спасителем, вашим Сонцем, теплом і радістю, царювати у вашому серці і у житті. Віддайте Йому свій сум, страх, безнадію, полюбіть Його, як Він нас полюбив. Не думайте про погоду, не сійте словом і думками холоду, страху, а беріть в руки Євангеліє, читайте і просіть Його дати вам здоров'я, мир, радість, наповнити теплом і любов'ю. Бог вірний Своєму Слову: Якщо любите Мене, Слово Моє бережіть і все, що попросите в Ім'я Моє – в Ім'я Ісуса Христа, то буде вам.
Дякую за гарний коментар. Всі ввійдемо , разом з вами, І в Рай, і у Едем. Та лиш танцями й святами – Туди не попадем. Туди прийдемо вірою, Любов’ю до Христа. Він нам відмірить мірою Любові аж до ста.