Довго ще будемо ставити свічки, на жаль. Дійсно, кінця краю цьому, поки що, не видно. Очевидно, що робимо щось не так. Або ще не настав отой вирішальний час.
Борю, по-перше, я подаю інформацію про подію, яка відбудеться завтра у Івано-Франковську у зв'язку не тільки з презентацією книги, а і вшануванням пам'яті загиблих героїв Революції Гідності. По-друге, цей день не відзначатимуть, а будуть вшановувати пам'ять тих, хто вже ніколи не буде поруч з нами... А свічку постав.
Ми про все це дуже добре знаємо. От Ви пропонуєте, аби в школах наповнюваність класів була до 20 дітей, а то й до 18. Як би це було гарно! Особливо для індивідуальної роботи з дітьми на уроках. Як заходиш у клас, де сидить аж 32 учні, то й не знаєш, як впоратися за урок з такою кількістю дітей. Було б добре, якби так. Але це все мрії. А от закрили три школи, дітей підвозять тепер у дві районні школи. Звісно, вигода велика. Приміщення тих закритих шкіл не обслуговуються (!), вчителів скоротили (заробітну плату не треба платити). Подумайте, яка вигода з цього. А вчителі, яким "підкинули" додаткову кількість дітей працюють за ту ж саму платню. От Вам і маєте, що маєте. Єх, пане Іване! Не все так просто, як Ви пишете. ***Дякую Вам за роздуми. Хай щастить!