до чого тут статистика?=))) Усе ясно, наче білий день.. І цю очевидну річ уже зрозуміло не одне творче покоління. Ми не шістдесятники, не дисиденти аби розмахувати прапорами на кістках напівзотлілого минулого: їм було за що боротись, чи то пак було ПРОТИ КОГО. А дітям переможців якось не личить перемусолювати заїжджені теми батьківської молодості - так наче нічого нового витворити не здатні. А такі соціально наснажені поезії уже не актуальні. Заполітизованість ніколи не була позитивною рисою української поезії. Моя думка.. До того ж очевидна. Аж соромно, що стільки літер - наче комусь щось втовкмачую....))
коли тітонька-продавчиня твердить, що меленькі помідори по тринадцять, то в неї обов"язково хтось спитає: "А великі по скільки?" ізвінітє-я-больше-так-ні-буду) А щодо слідів -глибоко))
ги) тепер мені не зручно щось оцінне писати - не хочеться бути аватаром Віссаріона Белінського) Але скажу тобі: інколи читач любить вгадувати - це підвищує його самооцінку=)
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('