хм. Читала річ з подібною концепцією - "Ті що йдуть за кров"ю" Леонтьєва. Але вкінці божество таки переконало антихриста, що люди мають право на існування, примусивши його покохати смертну жінку...
Архікруто... хоча й пафосно. -трохи витіюватості Павича, -трохи "ОЕ":"Ти хочеш мене на стіл постелити, собою зашити без жодного шва..." , -трохи математики: Ти+Я=Людина(Бог), -трохи адюльтеру-"Машина часу":"Он прощал, но ночью за окном темно и она улетала все-равно"... -трохи натюрморту (виноград, полуничка).
гкхм. Що не вперше - те не востаннє. Кого я вже встигла образити, що оцінив, не аргументуючи? ехь, моя карма і дірява аура)ггг Прошу коротенький коментар до поставленої оцінки:)
не надто достигло, аби, звиняйте, прохавалось. І, можливо, якщо й писалось боляче й на межі зриву, для стороннього надто завуальовано. І де тут про еякуляцію (вав.. ай ем соу... зашарілась))?????
гм. Який хентай. Маленькі дівчата, що ще не виросли із Карпи і Дереша, можливо,читатимуть і конвульсивно кінчатимуть кутиками вологих очей.(Хм.. теж заслуга). Але я направду думала, що наша література уже переросла порнореалізм, що його допалися зголоднілі ( "В СиРиСиРі сєкса нєту") постсовіцькі літератори.