Якщо ти вважаєш шось відмінне від себе дегенераторським, то мені тебе шкода. Якшо ти, називаючи себе кітчовим ніком, боїшся змін-мені тебе шкода. Бо ти не один. То колір асфальту і позиція натовпу. Бажаю успіхів у подальшому вивченні маргіналізмів. І нехай Зимові палаци виростають під ногами і салютують крейсери Аврори, бо без того всього ти втрачаєш сенс. Не відчуваєш дифузійного процесу: то з тобою змішуються роси берегів Лети.
Дякую, Тамаро. Останні вірші дійсно тяжкі для сприйняття, просто вони надто хаотичні і суб"єктивізовані. Якщо чесно, то навіть функціональної наснаженості не несуть..чистої води почуття.Просто період такий у житті))
ггг) А хлопцям, що панчохи, що шкарпетки...Що бюстьє) СпіваноЧко, я не мала на увазі соціальну нерівність. Кого хвилює явище, котре ніколи не буде викорінене?
ого....... шукаєте логіку в шматках суб"єктивного, виплюснотого на папері,чи то пак, в моніторі? Шукаєте рівноходіння у вірші-верлібрі, котрий тому і називається, що може шкутильгати хоч би й на усі кінцівки? Шукаєте обгрунтування того, що я обрала для віршу в якості головно персонажу шкарпетки? А нема причини. Просто шкарпетки є. І вони з шерсті. І пофарбовані вони на бірюзово. Фони існують як факт в об"єктивній дійсності, так само як цей верлібр уже існує в вашій пам"яті. Ото й усе.
Орнітологічний вірш. Ніби ново. Але ж де логіка у цих рядках: - Навіщо ти придбав цю сіру пташку? Вона тобі пісень не заспіва, Не піднесе вина чарівну пляшку
з якого дива пташка мала б підносити вина пляшку..Чи це щось у жанрі фентезі? І опонент ліричного героя мене дивує, стверджуючи, що канара придбати було б краще...Ніби отой самий канар таки ту пляшку принесе)) Кажучи лаконічно, рядок про вино трохи не вписується. Проте вцілому поезія гарна. "4"
Навіщо було різати зап"ястя "жіночих рук твоїх" (гарно уточнив, що таки жіночих:))? То ти пропонуєш свою реанімовану коханням душу навчити краще сіять смерть? Це вже якась (а)реанімація...чи,скорше, ШОКотерапія "4"
Подобається. Лишень замінити "юні кадети і студенти" на "юні студенти і кадети", аби ритм не збивався... І ще передостанній рядок можна було написати на кшталт "крові губили цінні грами", адже слово "кров" Вам необхідно було подати в родовому відмінку. А тема реанімація, на мою думку, прослідковується лише у соціальному аспекті сучасного сприйняття Вашого вірша, що читаючи його і згадуючи смутні сторінки української історії, ми, хоча б трохи, але реанімуємось.... Моя оцінка: "4"