Щось трішки про
себе.
Я, Кузьмич
Світлана Володимирівна, народилась 26 лютого 1988 року, в дуже древньому і
величному місті Володимирі-Волинському, що на Волині.
З дитинства була дуже спокійна і тиха
дівчинка. Дуже любила ( і зараз також люблю) співати.
Дитинство - прекрасна пора. Пам'ятаю себе в колі дітей, які весело грались і
виробляли різні дурниці.
В школі,
особливо не відрізнялась від решти дітей. Можливо, була лише більш спокійніша і
врівноваженіша за однолітків. Зате фантазії було - хоч відбавляй! То новенькі штори всі в дірках висіли (мені
потрібна була тканина щоб пошити одяг для ляльки), то шпалери перетварились на
місце для виявлення своїх художніх здібностей. Постійно влаштовувала міні
представлення та концерти. Словом, неординарне з мене вийшло дитя.
Свій вільний від
навчання час проводила в різноманітних гуртках, пов'язаних із дизайном та
творчістю.
Писати почала
зовсім несподівано. Період, напевно, такий настав.
На даний момент
навчаюсь у Волинському національному університеті
ім. Лесі Українки, на математичному факультеті.
Ось і все,
мабуть. Так поєднуються в мені зовсім різні речі.
Мій девіз в
житті: «Земля кругла і рано чи пізно спрацьовує закон Бумеранга!»
Надія
Тривожно в мене на душі,
Чомусь сумую цілий день.
За вікнами ідуть дощі -
Співаю я сумних пісень.
Життя - нелегка річ,
Дитинство промайнуло золоте,
І не засну я цілу ніч,
І ставлення до всіх давно не те.
Як хочеться вернутися в дитинство!
Не думати про труднощі життя,
Насолоджуватись літом - теплим і барвистим,
І всі мої проблеми - неправильне для
ляльки пошиття.
Та све це вже давно в минулому.
І хочу вірити в хороше,
Всміхнутись людові похмурому
Й сказати, що не все багацтво - горші.
Де ж співчуття поділось й доброта,
Якої нас учили в школі?
І я, хоча ще молода,
Та знаю, що таке немилість долі...
Я все-таки надіюся на краще
Не можна ж сумувати увесь час?
Прийде, нарешті, в гості щастя
І не покине вже ніколи нас!!!
***
Схід і захід;
День і ніч;
Біле - чорне,
Дивна річ...
Вічний вибір,
Вічний пошук.
Що обрати?
Душу... гроші?
Нас хитає з боку в бік
В нас працює...
Маятник.
Що обрати?
Як навчитись
Середину пізнавати?
Природа - це гармонія,
Людина - ні.
І це неначе манія
Так розділяти світ
Плюс, мінус - буде нуль,
Та лиш не пустота.
Всі знають, все-одно -
Середина є золота.
Шукай її -
Ця істина проста!
Другие материалы по теме
|