ВОНА НЕ ВІРИЛА В ЛЮБОВ... Вона не вірила в любов. Жила так як усі... Переживала щастя й горе знов і знов, Та дуже рідко чули її сміх. Ні, не плакала вона, Лише самотньою була в юрбі, Але в житті настала новизна І зник враз її сум і біль. Вона побачила його... Розумного, красивого і молодого. І хоч не розуміла ще всього, Крім нього не хотіла вже нікого. Їх погляди зустрілись... Наче блискавка між ними пролетіла. Ця мить немовби зупинилась, А вона десь зникнути хотіла. Бо він до неї йшов повільно, Всміхаючись красиво - наче бог. Можливо, це все навіть дивно, Та вони залишились удвох. Разом увечері гуляли, Милуючись заходом сонця злотого І довго-довго розмовляли, Не помічаючи навколо вже нічого. Для неї це була неначе казка, Яку читала мама перед сном, Та скинув він красиву маску Тоді, коли йшов дощ за її вікном. Скінчилася любов... Зостався сум і біль на серці Вона сама залишилася знов, Та в серце не закрила дверці. Час минув, загоїв рани... Вона живе й чекає майбуття Тепер вона вже вірить у кохання, Яке залишиться на все її життя.
Звичайно приємно отримувати гарні відгуки (дякую Вам Любомир), але за критику теж вдячна. Я сама помітила "шкутильгання" ритму,але не стала виправляти, оскільки це один з моїх перших творів. Тут є частинка моєї душі. А душа не підкоряється ніяким правилам.
мені дуже сподовся уривок.....( Тепер вона вже вірить у кохання, Яке залишиться на все її життя )я скоро розмішю тут ще декілька віршів.......надіюсь вони вам сподобаються......
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
