Поезія Кузьмич Світлани

Щось трішки про себе.

Я, Кузьмич Світлана Володимирівна, народилась 26 лютого 1988 року, в дуже древньому і величному місті Володимирі-Волинському, що на Волині.

З дитинства була дуже спокійна і тиха дівчинка. Дуже любила ( і зараз також люблю) співати.

Дитинство - прекрасна пора. Пам'ятаю себе в колі дітей, які весело грались і виробляли різні дурниці.

В школі, особливо не відрізнялась від решти дітей. Можливо, була лише більш спокійніша і врівноваженіша за однолітків. Зате фантазії було - хоч відбавляй! То новенькі штори всі в дірках висіли (мені потрібна була тканина щоб пошити одяг для ляльки), то шпалери перетварились на місце для виявлення своїх художніх здібностей. Постійно влаштовувала міні представлення та концерти. Словом, неординарне з мене вийшло дитя.

Свій вільний від навчання час проводила в різноманітних гуртках, пов'язаних із дизайном та творчістю.

Писати почала зовсім несподівано. Період, напевно, такий настав.

На даний момент навчаюсь у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки, на математичному факультеті.

Ось і все, мабуть. Так поєднуються в мені зовсім різні речі.

Мій девіз в житті: «Земля кругла і рано чи пізно спрацьовує закон Бумеранга!»

Надія

Тривожно в мене на душі,

Чомусь сумую цілий день.

За вікнами ідуть дощі -

Співаю я сумних пісень.

Життя - нелегка річ,

Дитинство промайнуло золоте,

І не засну я цілу ніч,

І ставлення до всіх давно не те.

Як хочеться вернутися в дитинство!

Не думати про труднощі життя,

Насолоджуватись літом - теплим і барвистим,

І всі мої проблеми - неправильне для ляльки пошиття.

Та све це вже давно в минулому.

І хочу вірити в хороше,

Всміхнутись людові похмурому

Й сказати, що не все багацтво - горші.

Де ж співчуття поділось й доброта,

Якої нас учили в школі?

І я, хоча ще молода,

Та знаю, що таке немилість долі...

Я все-таки надіюся на краще

Не можна ж сумувати увесь час?

Прийде, нарешті, в гості щастя

І не покине вже ніколи нас!!!

***

Схід і захід;

День і ніч;

Біле - чорне,

Дивна річ...

Вічний вибір,

Вічний пошук.

Що обрати?

Душу... гроші?

Нас хитає з боку в бік

В нас працює...

Маятник.

Що обрати?

Як навчитись

Середину пізнавати?

Природа - це гармонія,

Людина - ні.

І це неначе манія

Так розділяти світ

Плюс, мінус - буде нуль,

Та лиш не пустота.

Всі знають, все-одно -

Середина є золота.

Шукай її -

• ВОНА НЕ ВІРИЛА В ЛЮБОВ...
• Вигадаю...