Перейти на головну сторінку віршів Анни
Сторінка обговорення творчості поетеси
Усюди всюдисущі таргани:
принишкли і радіють, що вже жовтень-
скоро опалювальний сезон.
Мерзлякувато й мляво кутаються в павутини.
Мов аристократи,
натягують на вусики срібні пенсне,
дрібними ковточками злизують
вологу з малокаліберних труб,
і гуляють поночі парами
по гладеньких поверхнях
кухонних стінок.
Ти спиш? Ти бачиш про них сни?
Ти мрієш бути з ними?
Вимірювати брунатним тільцем
радіуси шпарин,
спотикаючись об крихти
житнього хліба,
й лаятись по тому тихим комашиним арго?
Мрії збуваються:
Прокидайся, Франце.
Ти уже помер.
|