Спадкоємці

           Спадкоємці

Куточок  славний України,

Перлина древньої землі.

В глибинах круч тут, як у скринях,

Всі наші радості й жалі.

Змогла земля притулком бути

І для голоти, і князів,

І сміх, і стогін предків чути

В скрипінні сивих яворів.

Шоломи воїнів і знаті

Розшиті сріблом кунтуші,

Чужим дозволили б копати-

Ділили, певно, бариші.

Якби не рили, то відвали,

Мов терикони, не росли,

Всю землю ситом просівали,

Якби свідомим були.

І пил віків на крутосхилах,

І прах небіжчиків, що в них…

Прости нас, Вишгороде, милий,

Таких невдячних та дурних.

06.08.09.