|
Спадкоємці
Куточок славний України,
Перлина древньої землі.
В глибинах круч тут, як у скринях,
Всі наші радості й жалі.
Змогла земля притулком бути
І для голоти, і князів,
І сміх, і стогін предків чути
В скрипінні сивих яворів.
Шоломи воїнів і знаті
Розшиті сріблом кунтуші,
Чужим дозволили б копати-
Ділили, певно, бариші.
Якби не рили, то відвали,
Мов терикони, не росли,
Всю землю ситом просівали,
Якби свідомим були.
І пил віків на крутосхилах,
І прах небіжчиків, що в них…
Прости нас, Вишгороде, милий,
Таких невдячних та дурних. 06.08.09.
| 
та
у Вас 
1
5.0.
