Щодо Вашого, Василю, вірша, то розцінюю його швидше як заклик, знак протесту, а не як твір сам по собі. Тому за емоції і щирість 5, а от в контексті інших подій я б його, мабуть, так високо не оцінила. Вибачайте. Хоча й не можу сказати, що твір поганий.
Ваш вірш нагаав мені ще один твір нашого з Вами земляка: Прости мені за біль, нехай хвилинний, За слів іржу, за бите скло образ, Які, неначе ті грудки могильні, Збирав докупи погребальний час, Збирав, щоби засипати, втоптати У гріб усе, що так колись цвіло… Я знаю, що не можна так кохати, – Кохання може стати чорним злом, А я не хочу, зрозумій, не хочу, Щоб почуття травою поросли І мрії стали диким потороччям Із сизої пламінної краси! Я сам не свій, іду в своє безсоння, В якому ти живеш єдиним сном, Де ще надія в відчаї не тоне, Ще тягнеться щоби відчути дном. Прости мені за вірність і безвіру, За те, що я благав і проклинав, Прости чекань моїх гірку довіру, Порости за все, що знав я і не знав! Прости і прощавай – здається так казали Колись у добрій давній давнині, Коли ще так по-лицарськи кохали, Так, як кохати суджено мені! Прости і прощавай! І позабудь все темне, Що десь лягло гадючо поміж нас, Я знаю, що минуле не повернеш, – Лише майбутній закликаю час. Лиш кличу спогад вічним заклинанням, Щоб вічно жив наперекір судьбі, Моїм чеканням, тихим сподіванням, Щоб інколи всміхався він тобі! Ростислав Братунь А Ваш вірш дійсно пристрасний, щирий, відвертий (але в міру). І ще одне: чи то мені здалося, чи то й справді у Ваших віршах багато чого росте й спивається?
Так хочеться обіймів сильних, ніжних, Як ніби я беззахисне маля, Та в завірюхах білосніжних Борцем повинна бути я. Тож не піду, не здамся, не зламаюсь, Бо кожен мою силу вхваля, Душа щораз, мов Фенікс, воскресає, А в ній живе беззахисне маля.
А може та дівчинка прийшла на сайт за досвідом в поезії? Гарний вірш, реалістичний. В підлітковому віці багато хто пише вірші, а потім або усвідомлює, що на більше не здатен, ніж банально римувати, або виростає, набуває досвіду і переходить на новий рівень.
У вірші є й питання й відповідь на нього. "Чому мовчиш?"... "Повір мені - є теми для розмови Лиш починати їх - відсутній зміст" "Ненавидіти, мстити чи любити?" - якщо любов щира, то ненависті й помсті там не місце. Загалом вірш сподобався, заставив зауматися.
Хотіла поставити Вам 10, та кудись ті смайлики пропали. Прийдеться теж 12 написати чи хос 5 зірочок засвітити. Вірш гарний, легко читається і близько сприймається. Поділяю Ваші емоції. Колись в мене були такі рядки: Та ні, любити так не можна, Бо це вже манія, хвороба, Мені без тебе так тривожно Й на себе в серці в мене злоба. Нічого я собі не вдію, Хоч знаю, що не можна так, Тебе плекаю, наче мрію... То, може, й справді я маньяк? В мене таке передчуття, що цей Ваш вірш ще будуть не одноразово згаувати і перечитувати. Аж хочеться вивчити напам'ять.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('