Ви мені нагадали пісню, яку слухала 12 років тому:
Не грусти, все останется с тобой в новом веке, И любовь, и память о тех, кто ушел. Вот увидишь, точно также, Точно также будет течь эти реки. Просто встретим Новый год и посидим хорошо.
Не переймайтеся, Наталко. То зараз "модно" - бацили розгулялися. Але до Нового року ще є час - обов'язково все минеться. Їжте сало з часником, Ще цибулю з буряком...
Поки немає свіжого - читайте старий: Мережить зима свої срібні узори: Дерева, стежки – сяє все навкруги, Казкові алеї… Погляньте лиш вгору – Там з чорного неба, мов зорі, сніги. Так легко сніжинка спускалась додолу, Упала на руку і зникла. Нема. Чи мо’ й не було її зовсім ніколи, Чи, може, міраж лиш створила зима? А сніг все вальсує, зітха під ногами, То часом сльозою стече по щоці. А, може, таке вже траплялося й з Вами: Було щось, і зникло… і просто в руці…
Колись нам проводили психологічний тест: спитали котра година - всі подивилися на годинника на руці, потім попросили сховати руки за спину, далі поставили завдання описати годиннник... мало хто зміг... особливі труднощі виникали у чоловіків
Вітамінний стіл у нас: Полуниці, ананас, Морква, диня і банани - Все смачне, й в пригоді стане.
Дякую. p.s. В нас Василь поет чудовий, Конюх також суперовий (Аж півцарства за Пегаса Обіцяє бува часом), Майстер він і стіл накрити, Добрим словом збадьорити... Дійсно світлая душа - Від стола і до вірша.
Ну ще не зовсім - мене відпустили лише на два дні, а далі знов аналізи, таблетки і лікарняне ліжко. Добре те, що не болить нічого. Просто медики страхуються, хочуть щоб всі показники були як у космонавта.