як на мене, то шкутильгає і ритм і логіка вірша, тому "3" "Я загубила шлях до тебе Він був освічений зірками." то чому ж загубила, якщо "освічений зірками"?
щодо ритму - згідна, а ще - можна було б вжити менше сполучників "І". Ідея гарна, але треба доопрацювати. Тому поки "3". Втім, тут є задатки на вищу оцінку, просто треба "навести порядок" в вірші.
цікаво, ваш вірш пронизує тоненькою павутиною (а вона ледве видна, зате міцна) історію, в нім динаміка, ритм (і віршовий і життєвий)... словом - Так тримати! 5
вірш гарний, образний, емоційний... єдине, що я б змінила, "Білі пелюстки ніби сукня" на "Пелюстки білі ніби сукня" Підтримую Аліну, чуть доопрацювати ритм і все чудово 5
хоч без пера, бо втік прогрес, але душа в віршах присуня, хміліть фарби... десь там, десь... а тут слова пливуть в майбутнє, поміж ножів, чорнил і дюн, поміж дублерів й паразитів, торкнулись в серці ніжних струн, їх хтось таки помітив...
Гарно! Деякі жаліються на погоду... Згадалася пісня "У природы нет плохой погоды..." Добре, коли з неба дощі, а радість в душі, а не навпаки. Так тримати!!!!! Наснаги Вам, Володю. І сприятливої погоди для польоту Вашого Пегаса.
Дуже люблю того лахматого вовчика але про Капітошку я чомусь зовсім було забула. Дійсно, щось є. Та твій навіяний теперішньою погодою. Всі вікна нам помило. Вітер, холод, дощ. Схотілося знайти щось в тому тепле і світле.
"... и потому я гораздо охотнее буду хвалиться своими немощами, чтобы обитала во мне сила Христова" Головне - поглянути у вічі своєму страхові, не дозволивши йому взяти гору над здоровим глуздом.
інколи пишу, проте, щоб писати для дітей, потрібно їх розуміти, думати як вони... буває важким таке перевтілення, заважають буденні клопоти, яких у дітей поки нема , на щастя
І Вам не спиться, і мені… Такі жінки дивакуваті: Турбот в нас безліч день при дні, А ще надумали кохати. Яєчня, чай, прання, роботи, Як завжди, непочатий край… Кому потрібна та турбота? – Сама придумала – сама й кохай… Біжиш, встигаєш скрізь і всюди, Але того він не збагне, Що як піде, то вже не буде, Бажання щось робити в нас мине… Тож, заважай мені, мужчино, - З тобою значно більше встигну
Ми відзначаєм Перемоги свято, Хоч рідшають ряди вже переможців, Але ще є у кого запитати Про тих, чиї ймена залишились на дошці, Про тих, що будуть завжди молодими (Такі слова говорять ветерани, А я ж сама не бачилася з тими, Чиє життя забрали кулі й рани). Історія і час нам залишили Їх імена на стелі із граніту. Лиш інколи приходять на могили До «молодих» немолоді їх діти… 2001р.