Ми відзначаєм Перемоги свято, Хоч рідшають ряди вже переможців, Але ще є у кого запитати Про тих, чиї ймена залишились на дошці, Про тих, що будуть завжди молодими (Такі слова говорять ветерани, А я ж сама не бачилася з тими, Чиє життя забрали кулі й рани). Історія і час нам залишили Їх імена на стелі із граніту. Лиш інколи приходять на могили До «молодих» немолоді їх діти… 2001р.
В граніті днів є слово вічне , через віки принесене до нас .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що
та
у Вас 
0
