Для перегляду головної сторінки поезії Андрійчук Тамари натисніть на цей лінк Перейти/повернутися до обговорення творів Тамари Андрійчук Андрійчук Тамара Петрівна, народилася 21 березня 1986 року в місті Нетішин, Хмельницької області. У 2004 році переїхала до Львова на навчання, тут і пустила, як то кажуть, коріння. Вважає себе львівянкою, адже саме доросле її життя почалось тут. Та й любить це місто. Один із віршів, який мені сподобався. Можливо тому, що я чоловік? Кажуть хлопці, наче діти, Але куди від них подітись? Якщо на мить, світ без хлопців уявити То що будемо ми тоді робити? Хто запросить нас десь посидіти? Хто в кіно білети купить? Хто подарує гарні, гарні квіти? Хто поцілунком зранку нас розбудить? А як без них нам буде зле Коли маніяк нас дожене? Коли сумки тяжкі несемо Згадуємо їх ми не даремно! Але найкраще с хлопцем — поряд Коли на тобі його погляд. Найтепліше в світі — з ними Коли закута ти в його обійми. А як нам тяжко зрозуміти Чого вони хотіли і ще будуть хтіти. Поганий світ без хлопців це ми зрозуміли Тому такі вони для нас і милі!
|