| Для перегляду головної сторінки поезії Андрійчук Тамари натисніть на цей лінк Перейти/повернутися до обговорення творів Тамари Андрійчук Андрійчук Тамара Петрівна, народилася 21 березня 1986 року в місті Нетішин, Хмельницької області. У 2004 році переїхала до Львова на навчання, тут і пустила, як то кажуть, коріння. Вважає себе львівянкою, адже саме доросле її життя почалось тут. Та й любить це місто. Один із віршів, який мені сподобався. Можливо тому, що я чоловік? Кажуть хлопці, наче діти,
Але куди від них подітись?
Якщо на мить, світ без хлопців уявити
То що будемо ми тоді робити?
Хто запросить нас десь посидіти?
Хто в кіно білети купить?
Хто подарує гарні, гарні квіти?
Хто поцілунком зранку нас розбудить?
А як без них нам буде зле
Коли маніяк нас дожене?
Коли сумки тяжкі несемо
Згадуємо їх ми не даремно!
Але найкраще с хлопцем — поряд
Коли на тобі його погляд.
Найтепліше в світі — з ними
Коли закута ти в його обійми.
А як нам тяжко зрозуміти
Чого вони хотіли і ще будуть хтіти.
Поганий світ без хлопців це ми зрозуміли
Тому такі вони для нас і милі!
| 
0
дякую