Вони рідко ішли під крилом супостата, Люди в білих, як сніг, від крохмалю халатах, В спеку, зливу та сніг, у далеку дорогу. Ми чекали від них цю швидку допомогу. І всі вірили їм, наче в Божого Сина, Бо стояла на варті завжди медицина Вони клятву давали, без вагань, Гіппократу, Люди в білих, як сніг, від крохмалю халатах. Та змінились часи, помінялась держава, Охопила людей заздрість, гордість і слава. Вони й зараз на варті в своїх рідних пенатах, Люди в білих, як сніг, під крохмалю халатах. Та не мають вони ні сусіда, ні свата, І приймають лиш тих, хто прийде з дипломатом. А бабуся старенька, сліпа та горбата Хай лягає в труну, може вмить спочивати, Бо зустрінуть її і проведуть ще матом Люди в білих, як сніг, під крохмалю халатах. Від законів оцих можна миттю здуріти І дешевше померти, аніж захворіти.
Вірш сподобався. Життєвий, хоча з усіх правил є винятки. Мені ніби з тими білохалатими пощастило.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
1
