Життя нюанси сприймаються інакше,
І восени колись в душі цвіла весна,
Раділа всім я: синичкам, сиворакші.
Вбиває зараз ця ненависна війна…
Зима воєнна і болюча, і сумна.
Болить серденько від небажаних розлук.
Тікають люди… Бо нагрянула борня.
Я намагаюся не опускати рук.
Все перекреслено — мрії і бажання.
Як пустка хати… Страшно… Там нема людей…
А в серці — сльози, невимовні страждання.
Давно не видно на майданчиках дітей.
Війна — це горе… Кому вона потрібна?
Які борги перед росією у нас?
Мов навіжена вона, лиха й зловісна!
Чи може ворог знову захворів на сказ?
Але в сусіда короткі дуже руки,
Йому не вдасться зломити українців!
Вже десь вчуваються переможні звуки, —
Долають соколи росіян-злочинців.
За вечір дякую мирний в теплій хаті,
За тихі ночі вам вдячна я, рідненькі!
Хай вороженьки загинуть наші кляті!
Врятуймо рідну і сонцесяйну Неньку!
Вже рік Новий порядкує на планеті,
Вселяє віру в добро і Перемогу.
Надію маю, що Україна врешті
Народ на правильну виведе дорогу.
І буде світлим Коня рік, як годиться!
Від серця щирого МИРУ всім бажаю,
Захисникам і дівчатам-захисницям,
Всім волонтерам ріднесенького краю.
2025 рік
| 
у Вас 
0
Дійсно, вірш можна поділити на дві частини. Друга з них починається словами