Повинно, Олексію, повинно добро бути з кулаками, але, часом, доводиться комусь роками свого життя розраховуватися за такі аргументи. Повір, що знаю про це, на жаль, не з чужого досвіду... Дякую тобі.
Які гарячі фарби! Скільки теплоти у зарисовці! Навіть відчув і побачив: Вина червоного ковток, Проміння сонячного світла,- Надломить ледь рука тендітна Крихкого печива шматок. Гарно, Алло! Сподобався ваш переклад.
Важко уявити собі статтю чи доповідь про Лесю Українку, де б не цитувалося її замените "Contra spem spero" із закінченням: Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні! Це все тому, що обітися без цієї цитати неможливо, бо вона, як і славетний рицарський поклик "Убий - не здамся!", визначає якнайточніше вольову вдачу поетеси. Ось тому я тобі, Дарино, раджу більше читати, щоб навчатися, більше писати, щоб прийшло уміння, і, повір мені, тоді твої вірші не будуть наївними щодо форми та змісту. Успіхів тобі!
А ви, Алло, уже збагачені життєвим досвідом, напевно здогадуєтеся на що я натякнув? Колись червоний прапор усіх нас об'єднував, а зараз - навпаки. Ось і думаю про те, як будуть на слідуючому тижні стрічатися "дві правди"... Дякую вам за коментар.