Невыразимая
печаль
Открыла два огромных глаза,
Цеточная проснулась ваза
И выплеснула свой хрусталь.
Вся комната напоена
Истомой – сладкое лекарство!
Такое
маленькое царство
Так много поглотило сна.
Немного красного вина,
Немного солнечного мая,-
И тоненький бисквит
ломая,
Тончайших пальцев белизна.
(1909)
ПЕРЕКЛАД
Пекучо-гострий сум
важкий
Мені очима вп’явся в душу,
Зів’ялих квітів сон
порушив
Кришталю чистий звук
дзвінкий.
В покої тут панує
млість,
Солодкі ліки – та
знемога!
Бо вже царює у порога
Всевладний сон –
незваний гість.
Вина червоного
ковток,
Проміння сонячного
світла, -
Надломить ледь рука
тендітна
Крихкого печива
шматок.
|