Олексію! В перші дні осені марна справа планувати якісь зустрічі, особливо людям близьким до землі в повному розумінні цього слова. Розумію когось, розуміють і мене...
Відкіля цей відчай і розпач, Світлано? Судячи з прочитаного ви і прощаєтеся і прощаєте, прощаєте і не хочете забувати, не хочете забувати самі і закликаєте не забувати вас когось... Не втрачайте надію на зустріч, не губіться в житті! Сумно, але ж як гарно! Дякую.