Вишгород… Осінь… Берізки… Стигне картопля в золі. А побазікати ні з ким Нині мені на землі. Запах багаття сьогодні Звабити друзів не зміг, - Хоч вихідний не холодний В гості до буднів забіг. … Мудрою ненею осінь Літо давно обняла. Неба безмірного просинь Річці на груди лягла. Лагідний, трохи печальний, В золоті кленів та лип, Чути люблю віднедавна Стогін галузок і скрип. Осінню світла й прозора Сонних полів широчінь. А у гаях білокорих Нишком лежить літа тінь… Вишгород… Осінь… Берізки… Думи все більше сумні. Гаснуть, як падають, іскри, Меркнуть в самотності дні. Осінь життя безоглядно Тягне нас всіх до зими. Сумно стає, що не задні В черзі до неї вже ми…
Якщо Міша побачив сум у останніх рядках вірша, то я, як оптимістка, скажу: проходить літо, з початком осені стає сумно, бо немає вже тепла, але осінь радує своїми кольорами, надзвичайними запахами сухого листя, свіжості. А потім зима, після якої наступає весна! Викрутилася? Побути наодинці із собою буває, навіть, корисно, щоб подумати, пригадати приємні періоди життя, планувати майбутнє (хоча б завтрішній день). Вірш сподобався осінніми замальовками, запахами і звуками, які із нього доносяться.
Згодний, Олю. Час відпусток закінчується, людей на сайті побільшає. Особисто люблю писати довгими зимовими вечорами, коли на вулиці немає чим себе зайняти.
Так дійсно літо плавно стає осінню, але навіть серед пожовклого листя, калюж і мряки можна знайти свою весну...Звичайно на душі трохи сумно, бо в її двері стукає осіння прохолода, але літні спогади наповнюють її теплом:))) Вірш супер 5
Після прочитання вірша дійшло, що після завтра осінь: Осінь - пора вдохновення: Листя, - встигай запасать, І найбідніші, і всі безіменні Мають на чому писать... Що ж стосується вірша, то 5.0.: Ваші пейзажі - одна насолода, Вишгород - місто прикрас, Ще один вірш і зростання народу Вже не уникнути в Вас. То ж напишіть про якісь негаразди, Ціни, дороги, грибів неврожай, Бо як занаджуся я до Вас часто, Спокій забудете Ви і Ваш край...
5! Дуже гарно, витончений красивий ліричний сум, - куди без нього?... (Перевірте, - безгомІнь. Боюсь, - бЕзгомінь… Ну тоді треба наголос нетрадиційний зазначити хіба..)
Запах багаття сьогодні Звабити друзів не зміг, - і чому так!У мене така ж картина,всі заклопотані своїми дрібними справами ,на просте людське спілкування нема часу...
Олексію! В перші дні осені марна справа планувати якісь зустрічі, особливо людям близьким до землі в повному розумінні цього слова. Розумію когось, розуміють і мене...
Осінь то весна з жовтобагряним цвітом. Літо то Зима і запахом пишноголових квітів.
Якийсь незвичний сум і шарм у ваших словах. Якась ностальгічна поважність, якась обпашіла справжність... торкається струнами буденності і лине у вир з почуттів - час швидкоплинний.
Ви надхненна людина. З найкращими побаджаннями, Світлана
Незнайому жінку, невидиму - Поважаю просто і люблю. Я дивлюсь на неї не очима, Я її душею впізнаю... Хочете продовження? Дякую за коментар і прекрасну пам'ять.
як тебе не любити мій рідний крає ! Вже скільки читаю цього автора , і скільки про рідне місто !!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Викрутилася? 
5!
:tongue: 
