Тебе забути? - Ні, не зможу, І покохать не зможу теж. Ти на СВІТАНОК мені схожа І небо сонячне без меж. Тебе забути? - СВІТ далекий, А ти на відстані руки. Очей твоїх летючий клекіт СВІТЛИНІ бачу завдяки. Тебе забути? - Ні, звичайно. В передчутті нових доріг Про це мовчать, але ти, знай-но, Що йду до інших за поріг... Тебе забути? - Марна справа. Я так надіюся усе, - Строфу класичної ОКТАВИ Мені СВІТАНОК принесе. Не хочеш слів? - Моє мовчання Розкаже більше ніж слова. Чекати буду на СВІТАННЯ І щиро вірити в дива!..
У самої душа наодинці, А мою добрим словом втіша. Незнайома людина в хустинці, Проте, рідна і щира душа... Дякую, Катю, за небайдужість до змісту вірша.
Граються тьоті, ведмедики сплять, Віршики тьоті не хочуть читать. Виспались в юності добре вони, - Тьотям не сняться, мабуть, уже сни... Отакі, Мирославо, тут тітки зібралися - сміються з діда, смієшся і ти заодно з ними. Вдячний тобі за коментар.