І хустина біла великодня, і пасочка-ягня, і сонце в цибулині... Таке все рідне, близьке. Які прекрасні слова! Взавтра прочитаю мамі - нехай гордиться чужим сином! Спасибі.
Через вишукану красивість, надмірну кількість персонажів, якщо можна лише так сказати, вірш сприймається важко. Це моя особиста думка. Ясна річ, що будуть, чи уже є, інші думки. Цікаво було б почути їх. Автору подякую за вибір теми, за бажання пошуку донести її до читача. Це нелегко зробити, бо тема дійсно важка.