Сумно і, водночас, радісно стає від вірша. Сумно - бо з багатьма із нас та сама історія, а радісно тому, що Ви, Вікторе, дуже гарно, по-ніжному, і справедливо висвічуєте цю тему. Вірш дуже гарний, чипляє за душу.
Дуже гарно, таке відчуття. ніби продовження Вашого вірша: "Проносяться комети над світом і людьми, одвічний сум поета в душі несемо ми"... Мені цей вірш, також, дуже сподобався, я, еавіть, на нього мелодію склала.