Молодик згорнув доріжку
І приліг поспати трішки
В темряві нічній.
Натомились жваві ніжки
Затихають крики-смішки
Сонно серед вій…
Мерехтять зірки далекі,
Наливає сяйвом глеки
Дядько Водолій.
Таємничим космотреком
Відміряючи парсеки,
Мчить планета мрій.
А на ній - фантазій діжка:
Літо бавиться у сніжки,
Взимку – буйний сад…
Восьминоги ходять пішки,
Роздають смачні горішки,
Синій шоколад…
«Диво-птиці, диво-звірі:
Та ніхто б і не повірив,
У такі дива.
Я і сам ото, допіру,
Дивувався понад міру,
Що таке бува.
Від магічного салату
Став таким самим як тато,
Лиш без бороди
Побабахкав із гармати,
Встиг на вітрі політати
В чарівні світи.
На планеті - стільки волі,
І не треба йти до школи -
Вік би тут сидів.
Та зламав якісь паролі
І завис на парасолі
Поміж полюсів…»
Верескнула раптом кішка -
Все злилось уперемішку,
Ніби водоспад…
Позіхнув Юрась у ліжку,
«Зореліт» вхопив за ріжки –
Час уже назад.
| 
та
у Вас 
0
